Збірка трьох найцікавіших історій з першого тому «Воркрафт: Легенд»

Збірка трьох найцікавіших історій з першого тому «Воркрафт: Легенд»

5 Січня 2018 року, 00:29

184 0

У даних мемуарах я зібрав те, що написав за мотивами трьох, на мою думку, найцікавіших розповідей із першого тому «Воркрафт: Легенд». У цю манґу закладені чотири історії про любов, мужність, боягузтво та помсту.

Ремарка

Нижче ти знайдеш перекази таких мальованих розповідей: «Загиблий», що закладає початок пригод таурена Траґа, який загинув, рятуючи дівчину Анвіну, та потім повстав у образі слуги Короля Мертвих; «Як завоювати друзів», що розповідає про пригоди гнома Лазло Штукодроба в селищі Харанос, на яке напав троль із племені Крижаної гриви; «Чесна угода» — історія про дворфа-коваля Норі Чорнопалого, для якого до переломного моменту гроші, розпуста та гримуче пійло були єдиним щастям на білому світі. Кожна з них виносить на розгляд мораль, але всі вони не тільки повчальні, а ще й доповнюють наш із тобою улюблений лор всесвіту «Військового Ремесла» раніше невідомими фактами. Приємного прочитання!

Не все те людяне, що живе (за мотивами історії «Загиблий»)

Не все те людяне, що живе (за мотивами історії «Загиблий»)

Чума розвіялася повітрям Азероту. Вона просочила воду та наповнила кожну частинку їстівних запасів людей Лордерону й північної частини Східних Королівств — лісів Вічної пісні.
Безліч створінь стали маріонетками Короля Ліча. Вони готові були ще раз померти, щоби виконати його волю. А потім знову повстати проти добра.
Одним із таких був таурен з іменем Траґ, який рятував дівчину Анвіну від рук злісного послідовника Нер’Зула після того, коли перший забажав стати на його місце. Зрадника було здолано, дівчина втекла, проте Траґ опинився під грудою важкого каміння. Він загинув. І проти своєї волі постав у вигляді раба Короля Ліча.
Якимось чином таурен зміг не повністю піддатися волі нового Повелителя Мертвих. Він чув його голос, але не міг розібрати слова, що казав йому володар мертвих. Траґ прибув на батьківщину, де сподівався отримати допомогу від племінного шамана. Померлий таурен готовий був повністю віддати свою свідомість та тіло на експерименти, бо вважав, що життя після смерті — не життя. Гнила плоть породжувала страждання, він хотів стати таким, яким був колись.

Шаман пообіцяв, що зробить усе можливе. Він прочитав молитву й увів у транс Траґ. Померлий втратив контроль над тілом та відлетів свідомістю на сотні кілометрів. Він міг бачити все, що коїлося навколо, відчувати кожну молекулу повітря. Він дізнався про все. А потім відчув, що падає. На свідомість Траґ упав пекучий тягар. Він знав, що матеріальна оболонка в небезпеці. Розплющивши очі, таурен побачив язики полум’я, що облизували гарячими шипами його гниле тіло. Волосяний покров згорів і упився в шкіру. Таурен закричав і вистрибнув із ями, у якій перебував. Траґ побачив, що на нього дивляться представники його племені. Він усвідомив, що його зрадили. Померлий таурен побачив у їхніх очах жаль, смуток та страх. Вони до кінця були впевнені, що померлий брат занапастить їх та приверне на бік Короля Ліча.
Так і сталося. Траґ розколов черепи своїх братів та пішов туди, куди бачать очі. Померлий таурен ще не знав, що ноги несуть його до володаря…

У сніжному-сніжному лісі жив собі сніжний-сніжний троль… (за мотивами історії «Як завоювати друзів»)

У сніжному-сніжному лісі жив собі сніжний-сніжний троль… (за мотивами історії «Як завоювати друзів»)

Споконвічно на маленьке поселення Харанос, що розмістилося південніше Залізогарта, нападали тролі з племені Крижаної гриви. Задовго до нашого народження дворфи, гноми та тролі Дун Мороґу проживали на одній території. Але, тоді як перші та другі були цивілізованими расами та мирно співіснували в одному селищі, де завдяки інженерному та будівельному дивам були проведені засоби комунікації (читай — «таверна»), тролі були відлюдниками та займали незаселені крижані печери на півдні Дун Мороґу (звідки їхнє плем’я і взяло свою назву).
У той прекрасний (чому прекрасний — дізнаєшся пізніше) день на селище напав черговий здоровенний троль! Він був височенним, несхожим на попередніх. Його шкіра мала синій відтінок із блакитними зморшками, очі зеленими, як хризоліт, а волосся сріблясто-голубе, неначе у якогось пофарбованого старця. Негідник розгромив цілий загін захисників Хараноса — першокласних дворфівських воїнів та мисливців. Гноми, які відповідали за вибухівку, злякалися високого чудовиська й поклали в коробку з боєприпасами мініатюрні бомби сповільненої дії замість простих гранат. На мить здалося, що місто буде зруйновано. Довелося навіть відправити посланця до Залізогарта, щоби той привів на допомогу додатковий загін!

Лазло Штукодроб, який переїхав до Хараноса зовсім недавно, не міг отримати прихильність жителів селища. Вони плювали йому в спину та ігнорували його працю. До переїзду цей гном працював інженером у Злотохресті, але змушений був шукати прихистку в більш холодних місцях, а саме — у Дун Морозі. Щоправда, у теплому Ельвінському лісі він ще не знав про те, що йому доведеться конкурувати з Оззі Тумблервольтом та Раззлом Юркогвинтом. Саме двійко цих гномів здрейфили, коли побачили довготелесого синього троля, який напав на їхнє поселення.Маленький Лазло зміг не втратити свідомість. Троль із племені Крижаної гриви погнався за гномом, бо подумав, що саме він украв із його улюбленої печери дорогоцінний медальйон. Штукодроб використав пристрій власного виробництва, який призначався для телепортації їжі з кухні таверни в зал. Але даний ґаджет після випробування на тролеві показав занадто потужний результат — як тільки синє чудовисько ступило на платформу, воно злетіло з великою швидкість до неба, пробивши дах хати Лазло.
На щастя, ніхто не постраждав. Усі, кого поранив член племені Крижаної гриви, залишилися живі. Та й сам нападник не помер від гучного падіння. Його ув’язнили в Хараносі та показують у якості експонату діточкам.

Гнома-інженера Лазло Штукодроба визнали героєм селища й пообіцяли зібрати гроші на реконструкцію його майстерні. Отже, той, хто був чужим, за допомогою доброго вчинку зміг збудувати собі репутацію та знайти прихильників у незнайомому Хараносі.
Кажуть, Лазло до сьогодні мешкає під Залізогартом і створює дива інженерної справи. Він товаришує з Оззі Тумблервольтом і Раззлом Юркогвинтом, та інколи допомагає їм продавати ґаджети. З неофіційних джерел частенько надходить інформація, що трійко цих гномів збираються створити власний інженерно-торговий конгломерат і почати конкуренцію з компанією-гігантом «Пасовища Димнолісу»!

Око за око, зуб за зуб, меч за меч (за мотивами історії «Чесна угода»)

Око за око, зуб за зуб, меч за меч (за мотивами історії «Чесна угода»)

Після переселення до Піратської затоки Норі Чорнопалий пішов на ризикований вчинок — він продав зброю слузі Хевока Безсердечного, який тероризував тутешню місцевість. Син коваля, Елі Чорнопалий, впізнав покупця та поділився підозрою з батьком. Але, по-перше, було вже надто пізно — зброю вже передали в руки негідника, а, по-друге, старому Чорнопалому було байдуже, кому продавати викарбувану кров’ю та потом зброю.
Елі обурився цим фактом та розповів батькові все те, що кипіло в ньому довгі роки. Молодший Чорнопалий бажав стати мандрівником, подорожнім-романтиком чи істориком Азероту. Він змучився бігати за батьком на службі й потурати всім його примхам.
Елі, розлючений та розбитий, узяв із полиці свого меча, якого викував йому Норі, та сказав, що не збирається сидіти в комфортній крамничці «Чорний палець», що на березі Піратської затоки, а бажає піти за Хевоком та відібрати в нього батькову зброю. Натомість Норі Чорнопалий сказав, що Елі — не син йому більше, якщо не прийме спадку й не допомагатиме в розвитку ковальської справи.

Старий відібрав розкішне лезо в Елі та вручив йому незагартованого тупого навчального клинка. «Ось його ти заслужив!» — викрикнув він малому услід.
Йшли дні. Довгі тижні не було і звістки про Елі Чорнопалого. Та одного дня до крамниці Норі приїхав дивний подорожній. Він із кислою гримасою підійшов до старого Чорнопалого та повідомив: «Ваш син загинув».
У північних лісах Хевок напав на цього подорожнього й погрожував убити, якщо той не віддасть усе, що в нього було при собі. З хащів вилетів Елі, який відстежував Хевока, здавалося, цілу вічність. Йому вдалося лише декілька разів махнути несправжнім мечем. На третьому ударі високоякісної сталі об незагартовану, меч орка Хевока розрубав і зброю Елі, і його самого.
Власною жертвою молодший Чорнопалий врятував незнайомця та відбілив ім’я своєї родини. Але не до кінця.

Після загибелі сина Норі пообіцяв собі, що ніколи не продаватиме зброю незнайомцям. А леза, які досить давно блукають світом, він відбере. Якщо не вдасться словом — доведеться застосувати силу. Так він і зробив.
Через декілька місяців майже всі мечі лежали на дні глибокого озера. Залишився лише один — меч Хевока Безсердечного.
Старому вдалося, як і його покійному синові, відстежити розбійника. Сильна вина, яку він відчував на своїй душі та жага помсти виконали свою справу: Хевок загинув від руки Чорнопалого, а родини Азероту на декілька десятиліть, хвала Світлу, втратили джерело постійного гніту.

Якщо тобі сподобалися історії, ти можеш прочитати їх оригінал у повному обсязі власними очами в першому томі «Воркрафт: Легенд». Книга дуже-дуже дешева та є в наявності ось тут.

Схожі публікації

Коментарі

There are no comments

Листівка часу

Подорожній, на адресу твоєї пошти будуть накладені сильні чари, тому її ніхто не побачить
Обов’язкові поля позначені *