Змирившись зі своєю поразкою, найслабший «бог» випустив всю свою могутність та перетворив її в прокляття, яке згодом отримало назву «прокляття Сете». Воно лягло на плоть Анзу, і, хоча Сете вже не було серед живих, печалі союзника Рухмар не було кінця. На тілі Анзу з’явилися тріщини, з яких лилася кров, потворні гнійні виростки покрили його пір’я, а з очей полився зелений гній. Він не міг із таким жахливим виглядом з’явитися перед чарівною Рухмар, його таємним коханням. Анзу прийняв рішення — він піднявся та полетів, куди дивилися очі.
Рухмар оцінила відчайдушний вчинок Анзу в прагненні її захистити, тому після бою облетіла всю місцевість, щоб знайти та віддячити йому. Але Анзу пішов назавжди. Невдовзі Рухмар прийняла те, що ніколи його не побачить. На честь Анзу вона створила расу птахів-гуманоїдів араккоа, таких розумних, як і сам Анзу. Вона навчала їх, неначе матір, а потім відпустила будувати самостійне життя в місцевість Дренору, яка до розколу планети називалася Шпилями Араку.
There are no comments