Отже, ель та їжу викладено на стіл, діти гарцюють навколо святкової ялинки, а дорослі метушаться коло гостей. Чогось бракує, правда? Саме тому на світі з’явилася легенда про свято Зимової Покрови та чарівне створіння, якого звуть дідусем Сніговієм. Кажуть, у ніч на 17 грудня він вилазить з-під свого морозного покривала, облітає на санях весь Азерот, а за ним на землю спускається білосніжне вбрання.
Доведено, що дворфи — нащадки істот, яких створили титани. Дідусь Сніговій також пов’язаний із творцями, бо, згідно з легендою, він несе їхню волю та слідкує за тим, щоби наприкінці року життя перероджувалося та оновлювалося. Свою засніжену батьківщину — Дун Мороґ, — дворфи називають улюбленицею дідуся Сніговія, та вірять, що холод і вітер цієї місцини дарують прихисток чарівному створінню під час жаркого літа.
Що стосується звичаю наповнення столу смачними стравами та міцною випивкою — тут теж є пояснення. Існує легенда, що коли Дідусь Сніговій летів над Азеротом та окутував білосніжним покривалом всю землю, тим, хто годував його та поїв, він віддячував сторицею. Ця добра традиція об’єднує під собою різні групи, міста чи, навіть, фракції. Посади за один стіл орка та людину, гобліна та гнома, відреченого та ворґена, і до кінця дня вони стануть найкращими друзями!
У давнину святкування Зимової Покрови тривало всього один день. Та через декілька десятиліть воно розширилося до нечуваних масштабів. Сьогодні гуляння йде аж два тижні! Фіналом новорічного святкування є зміна старого року на новий.
There are no comments